Новини

Всі новини
2019-03-13

В Україні має відбуватись суспільна дискусія стосовно болючих історичних тем, – Ірина Подоляк

Минулого тижня у Харкові проїздом була народна депутатка від «Самопомочі» Ірина Подоляк, авторка закону про державну мову, експертка з питань культури. Вона завітала до Харківського літературного музею, де зустрілась із діячами мистецтва, керівниками культурних закладів.

Подоляк говорила про необхідність суспільної дискусії на теми, які стосуються історичних подій та постатей, що викликають болісні почуття у деяких груп українського суспільства. Зокрема, вона говорила про радянську спадщину, про учасників Другої світової війни, які представляли різні табори тощо. Ці теми людям досі «болять», винесення їх у публічну площину могло б згодом зняти градус напруги та наблизити українців одне до одного.

«От у вас, наприклад, багато сіті-лайтів із привітаннями до 8 березня. Я це бачу, може ви не бачите, а я це бачу! В Галичині переважно цього немає вже багато років. І око за це не зачіпається. А я собі так думаю: це ж актуальна політика, спрямована на те, що б радянське минуле тримало нас за ногу. І що б ми не могли цю ногу підняти і зробити крок.

Або їхала я Харковом сьогодні і побачила мурал із георгієвською стрічкою. І я собі подумала: от ми у Києві пишемо закони або голосуємо за чужі закони, які повинні якось виправляти ситуацію із нашою спотвореною історією, і вважаємо це реальним кроком вперед. Але коли ти, подорожуючи Україною, заїжджаєш на південь Одещини в Сарату, де знаходиться Музей соцреалізму або в Харків, де намальовано цей мурал, то я не знаю, як для вас, а для мене це — удар під дих. А ваші очі за це, мабуть, не зачіпляються. Сказати, наприклад, в Галичині про те, що письменники, які працювали у Харкові у 20-х — 30-х роках, до яких тут ставляться із великим пієтетом, що вони справді були переконаними комуністами-романтиками — це буде шоком, типу «Не треба такого казати! Не пасує!». Але треба зрозуміти, як це пояснювати, як до цього ставитись.

На Галичині, натомість, відбулась сакралізація Бандери. Я не є прихильницею Степана Бандери, бо принципи революційного терору, які використовувала ОУН, мене відштовхують. Але, якщо мене запитають, чи має бути Бандера у шкільному підручнику, то безсумнівно я б відповіла, що він має бути. Тому що в тих обставинах, в тій ситуації, зважаючи на усі ті загрози і виклики, які були, ця людина відіграла дуже велику роль. А от вийшло — не вийшло, що з цього сталося, чи є підстави для такої сакралізації — це як раз предмет дискусії», – розповіла Подоляк.

На думку депутатки, українці маємо проговорюватись вголос, публічно, той біль, ті побоювання та страхи, що їх викликають подібні теми. Ті, хто стоять по різні сторони культурних бар’єрів, мають аргументувати свої позиції, пояснювати одне одному їх та знаходити шляхи порозуміння того, як треба описувати та висвітлювати історичні події.

«На сьогоднішній день дискусії в суспільстві немає. І я вважаю це проблемою, що ми намагаємося «почистити нашу карму» старими, радянськими методами. Методами, які застосовувала тоталітарна система, хоча ми кажемо, що ми будуємо демократичну державу. І якщо ти ставиш це під сумнів, то тебе стигматизують, бо треба бути в тренді, йти в одній колоні, інакше тебе оголошують «рукою Кремля» або ще кимось», – додала Подоляк.