Новини

Всі новини
2018-08-19

Селище Вільча: від радіаційної катастрофи до екологічної

У Вовчанському районі розгортається скандал. Мешканці селища Вільча нещодавно дізналися, що впритул до них — на відстані 437 метрів до житлових будинків — планується зведення Комплексу з управління комунальними відходами, іншими словами, – сміттєпереробного заводу. Вільчани категорично проти такого сусідства. 16 серпня на громадські слухання з приводу звіту з оцінки впливу на довкілля (ОВД) приїхало більше 50 мешканців, незважаючи на робочий день і дуже незручний графік руху автобусів. Люди просять припинити будівельні роботи, кажуть: якщо влада нас не почує, ми готові фізично протистояти будівництву. Справа в тому, що більшість вільчан – це переселенці, які постраждали внаслідок техногенної катастрофи на ЧАЕС.

Сумна історія Вільчі
Селище Вільча з’явилось у Вовчанському районі не так давно. Сюди переселяли людей із іншої Вільчі, Поліського району Київської області, якому не пощастило опинитися в 50-ти кілометровій зоні від Чорнобилю. Рішення про відселення було прийнято керівництвом ЦК КПРС лише через 6 років після аварії, й весь цей час люди жили в зоні радіактивного зараження. Були варіанти евакуації населеного пункту в Київську область, проте вільчани віддали перевагу Харківщині, бо розуміли, що тут безпечніше і немає загрози радіації.

Зараз у селищі живе близько 1700 мешканців, з них 500 чоловік – нещодавні переселенці з зони бойових дій. Основна маса людей – це ті самі вільчани з Полісся, що втекли сюди від радіації, та їхні діти. За той час, що вони живуть на Харківщині, померло більше 60 людей, адже вільчани й досі страждають від наслідків опромінення.

Медсестра Майя Іванівна Курако живе у вовчанській Вільчі з самого початку, з 1993 року. Жінка розповідає, що у селищі майже у кожній хаті є хворі на онкологічні захворювання: «Нас оперували, переоперували, в нас діти хворіють на астму… Нас хтозна-звідки привезли, щоб ви нам під ніс піднесли сміттєзвалище!». Односельці в залі активно підтримують жінку. Пані Майя обурено звертається до проектантів та присутнього на слуханнях мера Вовчанська: «Ви говорите про те, як враховані санітарні норми, а те, що тут селище з хворими людьми, ви це враховували? Ви піднімали дані про захворюваність у Вільчі? Ні! Багато хто сьогодні не приїхав на слухання, бо люди не можуть по здоров’ю! Ви подивіться, що Вільча «лідирує» в районі по онкології та по всіх інших захворюваннях, по смертності!!! Ви були на нашому кладовищі? Йому усього лише 25 років, а Вовчанське кладовище «відпочиває» у порівнянні з нашим! Люди, яким 45-50 років, помирають!».

Вільча_слухання

Представниця компанії ТОВ НТВК «Україна», що виконувало звіт з оцінки впливу на довкілля, підтверджує, що в рівень захворюваності місцевого населення у ньому не досліджувався.

Присутні в залі здіймають галас, люди обурені. Вони бояться, що до Комплексу звозитимуть відходи ще до його відкриття, і це місце перетвориться на звичайне сміттєзвалище: «Поки в нас побудується завод, ми задихнемося! Нам знову кудись переїжджати? Давайте! Називається: «викинули в поле, Вільча не доздихала, додавимо смітником!»», – гнівно запитує пані Майя.

Слово бере експерт екологічної організації «Зелений Фронт» Олександр Богданіс: «Згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» ОВД має здійснюватись з урахуванням стану довкілля в місці, де планується будівництво, у тому числі стану здоров’я населення. Тож ви, – звертається він до представниці ТОВ НТВК «Україна», – порушуєте закон!»

«Відносно нешкідливе виробництво» може стати вироком для вільчан
Володимир Шевченко, мер Вовчанська, намагається заспокоїти присутніх, запевняє, що під час будівництва виконавці проекту дотримуватимуться усіх вимог та нормативів. «Якщо результатами експертного звіту, технічна частина якого розроблена згідно із діючими нормами чинного законодавства, підтверджено, що відсутній вплив шкідливих факторів навіть на кордонах санітарно-захисної зони, то про що йдеться? Якщо це екологічно-чисте виробництво, воно, відносно, не буде наносити шкоди довкіллю…», – каже Шевченко.

Згідно із звітом ОВД, ризики розвитку неканцерогенного та канцерогенного ефектів для здоров’я населення є припустимими. «Дійсно, згідно із розрахунками, вказаними у звіті, концентрації забруднюючих речовин на межі санітарно-захисної зони складатимуть менше, ніж значення ГДК (гранично допустима концентрація – прим.ред.), і це відповідає санітарним та екологічним вимогам, – говорить Олександр Богданіс. – Але ж треба розуміти — мова йде не про середньостатистичну, здорову людину, а про людей із важкими, часто невиліковними хворобами. Переважна більшість вільчан вже мають інвалідність, тож, при оцінці впливу забруднюючих речовин, має бути врахований цей фактор!».

Як будуються сміттєпереробні комплекси на Харківщині
Забудовники та представники місцевої влади запевняють, що завод, біля Вільчі буде безпечним для мешканців. За рахунок того, що запланований саме завод з переробки твердих побутових відходів (ТПВ), а не полігон з захоронення, тож сміття не заважатиме місцевим мешканцям, не забруднюватиме навколишню територію.

Вільчани не вірять в обіцянки – дізнавшись декілька місяців тому про майбутнє будівництво, почали шукати інформацію про аналогічні проекти, що реалізовані у Харківській області. З’ясувалося, що й досі офіційно не працює жоден з двох комплексів ТПВ.

Люботинський полігон розпочали будувати ще в 2013 році, але досі на його місці лише провалля котловану, а сміття звозиться на старий полігон, який протягом останніх років розтікся впритул до будинків місцевих мешканців.
Богодухівський комплекс управління ТПВ майже рік не могли передати на баланс Богодухівській міськраді через багаточисельні порушення, допущені під час будівництва. Згодом завод у лютому 2017 року передали на баланс Богодухівській райраді, але ж дозвільних документів на експлуатацію екологічно небезпечного об’єкту на сьогодні немає. Місцеві мешканці стверджують, що сміттєвози регулярно курсують дорогою до «непрацюючого» комплексу, тож або його територію використовують, як звичайне несанкціоноване сміттєзвалище, або він працює, порушуючи норми екологічного законодавства.

Оксана Доманчук, членкіня ГО «Чорнобильська пам’ять», депутатка Вільчанської селищної ради, каже: «Вони [керівники району та Вовчанська — прим.ред.] розповідають красиво, але ми знаємо, що вони хочуть просто прибрати переповнене сміттєзвалище з Вовчанську. Ми боїмося, що те сміттєзвалище закриють і ще до побудови заводу усе сміття буде звозитись до нас у Вільчу».

Мер Вовчанська впевнений, що з Комплексом у Вовчанському районі такого не станеться: по-перше, на території заводу просто нема куди складати сміття, бо уся вона буде зайнята спорудами. По-друге, міський голова вважає, що пильний контроль з боку місцевих мешканців гарантує безпеку: «громада, яка виявляє занепокоєння, демонструє свою активну позицію, має право домагатися прийняття будь-яких рішень. В тому числі — вимагати від авторів технічного проекту, будівельників, ініціаторів, замовників проекту дотримання всіх чинних норм і правил». Але людей в залі це не заспокоює, перебиваючи мера лунають викрики: «Ми потім зовсім нічого не вдіємо, коли воно буде побудовано!», «Знаємо, як в нас все робиться, — і дороги, і все решта! По документах — все в порядку, насправді — повний безлад!».

Чи є альтернатива?
З заднього ряду підводиться пан Ігор, мешканець селища Синельниково, що розташоване на захід від майбутнього сміттєпереробного заводу. «Чому обрали саме цей кар’єр, що оточений населеними пунктами: до Вовчанська — 1 км, до Синельниково — 1 км, до Жовтневого — 1 км, а до Вільчі — взагалі 400 метрів. Чому б не побудувати його у Максимівському яру? Там поряд нема житла, будуйте!».

Олександр Богданіс

Олександр Богданіс підтримує питання: «Мені теж цікаво, чому саме це місце було обрано? Згідно із висновками авторів звіту, ґрунт у місці складування відходів має недостатні протифільтраційні характеристики, але, тим не менш, ви саме сюди прийшли з полігоном. Виконавець звіту з ОВД стверджує, що альтернативи немає, це означає, що це місце — абсолютно ідеальне задля будівництва сміттєпереробного комплексу. Тому я хочу зрозуміти, які ще місця розглядались, які виявились неідеальними?».

Виявляється, що під час підготовки ОВД жодна альтернативна територія не розглядалась. Пані Оксана Доманчук, намагається достукатися до чиновників, щоб ті підійшли до питання «по-людськи», почули мешканців селища. «Будь ласка, розгляньте інші варіанти, знайдіть альтернативу!, – з мольбою в голосі просить пані Оксана. – Ми у відчаї, розумієте?! Але знайте, що ми не зупинимося. Ми готові перекривати дорогу, організовувати протести, ми не дамо побудувати другий Чорнобиль під нашими оселями! Тому зупиніться ви, знайдіть інший шлях!»

Що каже закон?
Віктор Кисіль, депутат Харківської обласної ради від фракції «Самопоміч», який був присутній на громадських слуханнях, вбачає низку порушень Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

«По-перше, згідно із ст.5 ч.2 п.3 Закону, у повідомленні про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу, замовник — КП «Вовчанськ» — має навести інформацію про територіальні альтернативи. В документі має бути вказано мінімум два місця розташування потенційного будівництва комплексу, а вказане лише одне. Цитую: «Територіальна альтернатива 2 не розглядалась”. Тож ж цей пункт закону не дотриманий», – наголошує депутат.

Кисіль_Вільча«По-друге, у самому звіті з ОВД також має бути пункт з описом виправданих альтернатив планованої діяльності та основних причин обрання запропонованого варіанта з урахуванням екологічних наслідків (ст.6 ч.2 п.2). Аналіз виправданих альтернатив відсутній і територіальна альтернатива не розглядалась. Згідно із Законом (ст. 9 ч. 5), Департаментом екології та природних ресурсів облдержадміністрації має проаналізувати звіт й обрати з наданих альтернатив ту, що виявиться найбільш екологічно обгрунтованою. Навіть, якщо обрана Департаментом альтернатива є відмінною від запронованої у звіті. Тож, фактично, цей звіт з ОВД позбавляє Департамент можливості зробити власні висновки і обрати найбільш оптимальний варіант. Це є порушенням Закону», – наголошує Віктор Кисіль.

Депутат каже, що аналіз аналогічних документів по інших областях демонструє, що більшість замовників проектної документації великих підприємств, чия діяльність може спричиняти вплив на оточуюче середовище, довільно трактують вимоги закону «Про оцінку впливу на довкілля» щодо надання територіальних альтернатив, це є повсюдною практикою. Віктор Кисіль пообіцяв ініціювати звернення до Мінекології та Комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з проханням надати роз’яснення щодо того, яким чином має бути реалізована вимога закону про надання альтернативних варіантів місця розташування об’єктів, подібних до Комплексу з переробки сміття.

Депутат також вважає доцільним звернутись до Міністерства охорони здоров’я України з метою з’ясувати, чи можна застосовувати нормативи до санітарно-захисної зони, розраховані на здорову людину, щодо компактних поселень людей із інвалідністю, спричиненою ЧАЕС.

Титульне фото: nakipelo.ua