Новини

Всі новини
2018-10-31

Міжнародний турнір з дзюдо на Кубок «Об’єднання «Самопоміч»

45605977341_c198bd7e44_z

27 та 28 жовтня Палац Спорту «Зміна» гостинно вітав учасників «Кубку «Об’єднання «Самопоміч». Тут розташований один з найпотужніших в Харкові спортивних клубів з дзюдо — «Слобожанець». Турнір на «Кубок «Об’єднання «Самопоміч» серед дітей віком від 10 до 14 років проводиться вчетверте, зарекомендував себе як серйозні змагання. Вже не перший рік юні спортсмени приїздять сюди не лише з усіх куточків України, але й з інших країн – Білорусі, Грузії, Азербайджану.

«Турнір присвячений Дню захисника України, а цього року він ще й проводиться в Міжнародний день дзюдо, – розповів організатор змагань, батько двох дзюдоїстів, учасник бойових дій (92 ОМБр), депутат Харківської міської ради від «Самопомочі» Іван Ракич. – Мені дуже приємно, що в організації турніру мене активно підтримали мої колеги з «Самопомочі». Радію, що людей зібралось багато — зареєстровано майже 200 учасників. Разом із ними приїхали до Харкова їхні батьки – найемоційніші вболівальники, прийшли підтримати спортсменів мої бойові побратими!».

Дзюдо навчає самовдосконалення та поваги до супротивника

Боротьба відбувається одночасно на трьох татамі — згідно із ваговими категоріями бійців. За кожним поєдинком спостерігає двої суддів – рефері на татамі та суддя-інформатор, до якого рефері звертається в суперечливих ситуаціях. На місце поєдинку виходять двоє бійців — босоніж, в білому або синьому кімоно, в більшості підперезані жовтим або помаранчевим паском, у відповідності до кваліфікації. Стають навпроти, вітаються традиційним поклоном.

Командою «рей» суддя оголошує початок поєдинку. Бійці наближаються один до одного та роблять спробу захвату. Дуже важливо одразу його зробити правильно, щоб влучно провести прийоми – кидки, підхвати, підсічки, підніжки. Якщо один з супротивників одразу поклав іншого на лопатки, суддя оголошує іппон — чиста перемога. Якщо застосований прийом не отримав найвищої оцінки, рефері фіксує вазарі (синонім нокауту, половина іппон) і боротьба продовжується до другого, остаточного вазарі або, якщо другий боєць перехопив ініціативу, до його іппону.

Поза татамі з обох сторін вирують емоції: тренери підказують, підбадьорюють, батьки і члени команди напружено слідкують за перебігом поєдинку, оплесками вітають переможців. Тих, хто програв, обіймають та заспокоюють: «не переймайся, ми це відпрацюємо, наступного разу все врахуєш, зробиш як треба!». Зворушливо споглядати, як переможці підходять до засмучених супротивників, по-дружньому плескають по плечу, підказують, як краще було боротись, як правильно протистояти тому чи іншому прийому. Дзюдо навчає дітей чемності та поваги до супротивника, бо він є в певному сенсі партнером, вчителем, який демонструє твої слабкі місця, що їх треба підсилити або усунути.

Дівчат на турнірі небагато, але вражає, як вони борються — впевнено, чисто, сконцентровано. На відміну від хлопців, навіть програючи, поводяться дуже стримано. Ілона, синьоока усміхнена дівчинка з чарівною посмішкою, приїхала на турнір з Запоріжжя. Сьогодні вона виграла 3 поєдинки, 1 програла, посівши 2 місце серед дівчат. Їй майже 11 років, 4 з них вона присвятила цьому бойовому мистецтву. Раніше дівчина займалась танцями, але потім зробила остаточний вибір на користь дзюдо. «Мої дідусь і тато — дзюдоїсти, дідусь має звання майстра спорту, – розповідає дівчинка. — Вони обидва підказують мені різні прийоми, підтримують. Мій вчитель фізкультури в школі теж схвалює бойові мистецтва, каже, що це гарний спосіб мати хорошу статуру, а також навчитись себе захищати».

Дзюдо навчає мудрості та терпінню, один з постулатів цього бойового мистецтва полягає в тому, що боєць кожного дня має зростати над собою вчорашнім. Тому й на татамі він виборює перемогу насамперед над собою. Кожна помилка, кожен програш – це лише привід вдосконалюватись далі. «Коли помиляюсь у дрібницях, — каже Ілона, – трохи засмучуюсь, бо розумію, що могла це зробити, але забула або відволіклась. А коли серйозна помилка – то я не засмучуюсь, бо це просто означає, що мені треба допрацювати прийомі, підготуватись до наступного разу, щоб я могла нормально боротись далі, йти вперед».

Дзюдо – це друзі, родина, життя!
Спортсменів вітають харківські видатні дзюдоїсти, чемпіони та призери світових першостей. «Це справжні герої для дітей, які займаються дзюдо, це ті люди, чиїми перемогами вони надихаються. Турнір – це не лише спортивні змагання, це спілкування, відкритість, обмін досвідом, — каже Іван Ракич. – Тішусь, коли бачу дівчат та хлопців, які брали участь у першому турнірі, організованому «Об’єднанням «Самопоміч». Багато з них тоді були ще маленькими, а зараз – це зрілі спортсмени, які з борються повною віддачею, сумлінно зростають і дорослішають в дзюдо кожного року».

Нарешті усі поєдинки закінчуються, на татамі виходять усі учасники сьогоднішніх змагань. Лунає Гімн України, весь зал підводиться з трибун, співають і діти, і батьки, і тренери. Починається урочиста церемонія нагородження переможців. З невеличкими вітальними мотивуючими промовами виступають народний депутат від «Самопомочі» Роман Семенуха та ініціатор турніру, депутат Харківської міської ради Іван Ракич, бажають успіхів та подальших перемог усім учасникам турніру. Загалом за два дні розіграно майже 40 комплектів нагород. Спортсменам вручають медалі, грамоти та подарунки.

На верхівці п’єдесталу у ваговій категорії 26 кілограм — хлопчик з неймовірною посмішкою, маленьке сонечко. Це Арсеній Агєєв, 10-ти річний дзюдоїст з Харкову, має жовтий пасок, займається бойовим мистецтвом усе своє свідоме життя — з трьох років. «Він цим живе, – розповідає щаслива мама переможця Світлана. – Їздить на усі змагання, має 46 медалей, 16 кубків».

Мама впевнена, що результат великою мірою залежить від вчителя: «В нас дуже гарний тренер – Сергій Віталійович, підтримує дітей, возить по усіх турнірах. Нещодавно діти із ним були в Ізраїлі, в Угорщині, в Хорватії. На початку листопаду летять на міжнародний турнір до Польщі». Сергій Шевченко, тренер Клубу «Слобожанець», де займається Арсеній, багато часу проводить із дітьми, окрім змагань возить дітей на збори, в спортивні табори. Батьки повністю довіряють йому, знають, що він опікується своїми виховниками як рідними дітьми.

Арсеній тренується 6 разів на тиждень, і в школі також вчиться на «відмінно». Пані Світлана вважає, що дзюдо дуже позитивно впливає на дитину: «Спорт дисциплінує, робить дитину відповідальною та цілеспрямованою». По суботах, розповідає вона, чоловік о 7 ранку відвозить Арсенія до клубу, і до 4 години дитина в залі: «вони тут і в футбол, і в волейбол грають, і, власне, тренування з дзюдо. А ще й допомагає Сергію Віталійовичу проводити тренування в наймолодшій групі». Як для 10-річної дитини, графік, звичайно, важкенький, але видно, що Арсеній задоволений, бо дзюдо – це його життя!