2018-06-28

Люботин: без води – і ні туди, і ні сюди!

Люботин2

26 червня в місті Люботин Харківської області перед будівлею мерії зібрались пікетувальники. На розгорнутих плакатах крик душі: «Дайте людям воду!» та вимоги звільнення Олега Длугаша, керівника водопровідно-каналізаційного комунальне управління (ВККУ) Люботинської міської ради. На східцях стоїть пластикова пляшка із рудою непрозорою рідиною, схожою на яблучний сік, що заграв. Це – вода, яка багато років тече з кранів люботинців. Вода, якою вони змушені митися, прати одяг, мити посуд. За останні вісім років ВККУ неодноразово підвищувало тарифи на водопостачання, цього року планується чергове зростання ціни на воду. Люботинці обурені.

В місті проживає близько 25 тисяч чоловік. Переважно приватний сектор. Вже багато років люди потерпають від нестачі води. Взимку ще терпимо, кажуть місцеві, а коли починається тепла пора року і до перших морозів води в кранах майже немає. «Іноді потрібно почекати півгодини, йде рижа вода, усі фільтри забиваються моментально. Зимою рідше, літом часто і густо. В засушливе літо води взагалі немає. Потім проходить дощик, тоненькою цівкою починає литись рижа каламутна водичка. Коли вона збігає, стає трохи чистішою, але все одне нормам не відповідає», – розповідає мешканка Водяного (район Люботина) з плакатом «Водяне без води — як Сахара без сонця!!!».

Місцева активістка Валентина Мамедова витягує з пакету водний фільтр. Він виглядає як шматок іржавої труби. Пані Валентина каже, що використовувала цей фільтр лише два місяці. «Мережі водопостачання дуже старі, – розповідає жінка. – Коштів на ремонт, як завжди, немає. В 2011 році моя дитина потрапила до лікарні з пієлонефритом. Як мені пояснили лікарі – через оцю воду. Ми викликали журналістів, телебачення, був розголос. Але ситуація з місця не зрушила. Ну ми, молоді, ще можемо набрати десь води, купити, принести додому. А моя сусідка – їй 90 років, вона лежача, в неї нікого нема. І вона не має можливості навіть для пиття собі води десь взяти, добре, що сусіди хороші, допомагають».

Чи не перетворяться люботинці на «залізних дроворубів»?

Віталій Бушковський, депутат Харківської обласної ради від «Самопомочі», є мешканцем Люботина. Протягом останніх двох років він неодноразово звертався до обласної та міської влади, намагаючись змусити місцеве керівництво розпочати вирішувати проблему із водою. «Нарешті з обласного бюджету виділили 4,5 мільйони гривень на заміну 2 кілометрів водогону від вулиці Курортної до Гавенка. Це перші масштабні вливання. Але це крапля в морі. На мої чисельні звернення до місцевої влади у відповідь чую «немає коштів»».

У січні цього року він розмістив на сайті Люботинської міськради петицію з вимогою до ВККУ або виконкому публікувати на офіційному сайті результати аналізів якості питної води. «Люботинці мають знати, що ВККУ постачає воду, що не відповідає державному стандарту, але за яку вони сплачують як за питну», – наголошує депутат.

У травні на сайті з’явились перші результати лабораторних досліджень, згідно із якими хімічний склад води у двох з трьох водозаборних свердловин не відповідає нормам питної води за показниками зміста заліза, кольоровості, мутності.

Норма вмісту заліза у воді має становити не більше 0,2 мг/дм3. В свердловині по вулиці Рябіновій вміст заліза — 0,55 мг/дм3, вода з водозабору по вул.Курортній містить 0,99 мг заліза / дм3, що перевищує норму в 5! разів. Коли ця вода проходить крізь місто по іржавих трубах, зміст заліза в ній ще більше зростає.

Чим це загрожує? Тривалентне залізо, що утворюється при окисленні (а простіше кажучи – іржа), осідає на трубах, кранах, деталях пральних і посудомийних машин. Все це призводить до скорочення їх терміну служби і частих поломок.
Але металевий присмак води і поламки техніки — далеко не найбільші проблеми, стверджують експерти. Надлишок металу у воді загрожує тим, що залізо накопичується в органах і тканинах, зокрема в печінці печінці, нирках, підшлунковій, серці та інших органах, що призводить до їхньої дисфункції та різноманітних захворювань.

іржава труба в розтині

«Однією з задач комунального підприємства, що постачає питну воду споживачам, є очищення води, знезалізнення та інші заходи задля доведення її до нормативних показників. Очевидно, цього не відбувається, бо те, що ми бачимо в своїх оселях — дуже далеко від норми. Мої сусіди носили воду з-під крану на аналіз, результати однозначні: вживати її як питну не можна», – стверджує Бушковський.

«Чи є у вас план, містер Фікс?»

З’ясувати, які саме ділянки трубопроводу треба реконструювати в першу чергу наразі неможливо. Бушковський каже, що міського загального плану водопровідної мережі не існує. І це є основною проблемою. У 80-х – 90-х роках, розповідає депутат, люди розгалужували мережу, самотужки проводили до своїх будинків воду. Часто робили це із порушенням технічних вимог, зокрема встановлювали менший діаметр труби, що зменшувало їхню пропускну здатність. Але проектних документів в профільному комунальному підприємстві немає. До того ж і основний трубопровід, і ці «нові» ділянки вже давно почали виходити з ладу через закінчення терміну експлуатації. Тож, перш, ніж виділяти гроші та розпочинати ремонтні роботи, треба робити масштабний аудит усього люботинського водогону, оцінити його стан та скласти план ремонту.

«Латання дірок» по-люботинські

Щомісяця керівництво ВККУ на сайті публікує по 6-8 оголошень про припинення подачі питної води в різних мікрорайонах міста у зв’язку із аварійно-відновлюваними або планово-ремонтними роботами. Але очевидного ефекту немає— дірки в трубах латають, але наступного для, тижня, місяця вони з’являються знов і знов.
Керівник ВККУ Олег Длугаш пояснює ситуацію, що склалась, тим, що з 60-х років кількість водозаборів в Люботині не змінилася, а кількість абонентів збільшилася втричі. Він скаржиться на те, що на балансі підприємства є мережі, що експлуатуються з 1875 року. «Чисельна кількість аварійних ситуацій призводить не тільки до припинення водопостачання абонентів, а і погіршення якості води через вторинне забруднення, – розповідає чиновник. – Використовувати на повну потужність встановлене у 2011 році на об’єктах водопостачання нове насосне обладнання немає можливості через аварійний стан мереж».

Така відповідь ще більше обурює місцевих активістів. Вони вважають, що начальник підприємства за час свого керування окрім підвищення тарифів не зробив нічого. «Якщо ми не маємо повної картини, не проведений аудит водогону – його протяжності, розташування, стану трубопроводів, місць незаконних врізок, то як можна планувати його реконструкцію? Ще викидання бюджетних грошей! — обурюється Віталій Бушковський. – Длугаш каже про аварійний стан мереж, але нічого не робить ані для розробки схеми водогону, ані для залучення грошей на його відновлення».

За ініціативи депутата створено спеціальну робочу групу при Департаменті житлово-комунального господарства обласної держадміністрації, яка займатиметься оцінкою поточного стану системи водопостачання міста Люботин. Але, навіть, якщо група винесе рішення про виділення коштів на модернізацію люботинської системи водопостачання, депутати зможуть проголосувати за це лише восени, тож це літо місцеві мешканці знов проведуть без води.