Новини

Всі новини
2018-02-28

Блог. Сергій Могила: На можна не помічати масштаби трудової міграції українців

3

Трудова міграція. Тема, яку багато хто воліє не піднімати. Але тема, а точніше, проблема – є. І не помічати її не можна, масштаби катастрофи ростуть з кожним днем, місяцем, роком «покращень».

Про що я? Про масовий виїзд в ближнє або дальнє зарубіжжя українців. Вже не один мій знайомий підписує контракт і їде в Польщу, Чехію та інші країни. Це люди робочих спеціальностей, дефіцит яких всередині країни важко переоцінити. Вони їдуть у пошуках кращого життя. Не назавжди, у всякому разі, так кажуть. Мета – заробити гроші для забезпечення життя своєї родини. У країні, де девальвація росте разом з цінами і коммуналкою, заробити чесною працею, будучи рядовим робочим, стає все складніше, хоча, може, вже і зовсім нереально.

Ніхто офіційно не називає цифр, скільки ж українців виїхали працювати в інші країни, щоб вижити. Ця статистика вкрита густим туманом і показувати її не вигідно, тому що гучні промови і урядові графіки стають безглуздими, точніше показують повну протилежність створюваному образу. А може і немає цих цифр взагалі, не турбує ця проблема державу. Можновладців турбують вибори, переділи сфер впливу і нові горизонти «грабежу».

Роботодавці хапаються за голову – дефіцит робочих росте страшними темпами. У нас практично у всіх галузях низька додана вартість. Конкурувати розміром зарплати з більш розвиненими країнами неможливо через нестабільність, яка призводить до відсутності інвестицій.

Кредитні гроші в Україні є вбивчими для бізнесу, бо відсоток настільки високий, що знищує сенс підприємництва. Це замкнуте коло для зарегульованої України, яку, до того ж, розривають вороги – внутрішні і зовнішні. А тим часом з екранів ТБ і в публікаціях ЗМІ розповідають про приток інвестицій, розвиток економіки й інші чудеса. Шкода, що чудеса ці невидимі рядовому українцеві як і дрібному та середньому бізнесу.

Тиснемо податком, глушимо комуналкою, схемами набиваємо кишені, а після нас хоч потоп?