Новини

Всі новини
2019-01-06

Блог. Роман Семенуха: За свободу завжди треба боротися. За Україну вільних людей

Яка країна і що дістанеться наступному новому президенту в 2019-му?

Стан війни з одвічним сусідом і ворогом з однією з найсильніших армій світу, найбідніша країна в Європі, найкорумпованіша країна, колосальна трудова міграція, зневіра людей у власні сили й країну і багато чого іншого. Не позаздриш, якщо ти справді хочеш служити своїй країні.

А чи замислювалися ми всі чому так сталося? Чому отримавши у спадок від радянського союзу країну (саме у спадок) потенційно потужну і багату країну ми й досі на межі? Межі в широкому сенсі.

Ми нерідко захоплюємося успіхом наших сусідів: Польщею, Литвою, Чехією, Естонією й іншими колишніми в’язнями тюрми радянської імперії. Чому ж ми так далеко сьогодні від них через 28 років?

Я часто питав своїх батьків і старше поколінню загалом: чому Ви не обрали у 91-му році ані Чорновола, ані Лук’яненка? Чому Ви не обрали Президентом нашої держави людей, які віддали життя, роки та здоров’я за неї? Чому ж ви так легко повірили кегебістським пліткам про ґвалтування Чорноволом чи іншим нісенітницям? Чому Ви довірили країну знову колишнім «кравчукам», діди яких мільйонами винищували нас як націю?

Адже у наших сусідів на стику 80-90-х люди обрали президентами політичних дисидентів. Їхня каденція була короткою, але вони встигли втілити болючі, але життєво необхідні реформи. І ці реформи стали незворотніми, а Президенти увійшли в історію. Чому ж ви так легко повірили у 91-му кегебістам? Переконаний, що Чорновіл не був би ідеальним президентом, але ми б мали шанс зробити болючі й необхідні зміни. Розірвати пуповину з совком.

Так складається, що вибори Президента завжди були й будуть, нажаль, доленосними для нашої країни. Так, після поразки у 91-му колишня номенклатура влучно розколола нас на прихильників Кравчука й Кучми. Усі пам’ятаємо, за рахунок чого переміг Кучма вперше? Руській язик і крєпкій хазяйствєннік с Вастока. Вони повторили той трюк у 99-му з Симоненком і Кучмою.

І от від другої каденції Кучми вони «набудували» країну, якою дотепер керують близько 7-10 сімей України. Потім вбили Народний Рух, розігнали нас по кутам у 2004-му, розмалювали країну на декілька сортів. А ми продовжували їм вірити. Потім, даруйте, як під дудку під страхом реальної війни у 2014-му кожен другий з нас проголосував за президента олігарха. Одного з них. Який створив партію регіонів, був міністром економіки, закордонних справ при тому самому Януковичу. Але під страхом ми знову все те швидко забули.

І ось сьогодні саме ці люди маніпулюють нами, моделюють для нас другий тур президентських виборів де пропонують нам вибір між людьми, які на двох керують нами близько сорока років. Здавалось би: це неможливо. Але ні, частина з нас продовжує вірити.

Вибір 2019-го буде також світоглядним. І для мене це вибір між ними, тими самими, які 20 років керують моєю країною, саме вони зробили її найбіднішою країною в Європі й новими. Новими й іншими, які не скорилися їм.

І це єдиний водорозділ. Між рабством і совком чи економічними та соціальними свободами, між приниженням чи свободою.

Я знаю, що за свободу завжди треба боротися. За Україну вільних людей. І мій вибір – Андрій Садовий!