Новини

Всі новини
2018-09-04

Блог. Роман Семенуха: Диктатура наступає

Семенуха_мини1

Сьогодні Комітет з питань інформатизації та зв’язку розглянув та відхилив скандальний законопроект 6688. Ключова ідея документу, який нібито декларує протидію загрозам безпеки в інформаційній сфері, – надати можливість правоохоронцям без суду і слідства закривати доступ до інтернет-ресурсів.

На жаль, почути думку авторів документу не вдалося. Питання: як комітет з питань національної безпеки попри порушення регламенту схвалив даний документ без рішення науково-експертного управління Верховної Ради?

Що ж нам пропонують автори ухвалити на старті передвиборчої кампанії?

Законопроект, що наближає Україну до «найбільш демократичних» держав світу з точки зору свободи Інтернету – Китаю з його системою цензури «Золотий щит» і російського Роскомнагляду.

Ось основні його пункти:

1. Без суду і слідства обмежувати доступ до інформаційних ресурсів шляхом відкриття кримінального провадження за клопотання слідчого чи прокурора.

2. Блокувати сайти або обмежувати до них доступ на термін до 2 місяців – за рішенням суду, і до 48 годин – за постановою слідчого чи прокурора. У законопроекті прямо не сказано, якого роду онлайн-ресурси можуть бути заблоковані. А відсутність чіткого визначення передбачає, що обмежити доступ можна буде до будь-якого ресурсу.

3. Провайдерів можуть зобов’язати припинити трафік від мереж, до яких застосовані санкції. На практиці оператори будуть змушені за свій рахунок купувати і встановлювати технічні засоби для блокування ресурсів, які визначить СБУ або державні органи.

4. Створення Єдиного реєстру виконання судових рішень і застосування санкцій у сфері телекомунікацій. Цей реєстр буде містити доменні імена сайтів, що публікують так звану «заборонену» інформацію.

5. Впровадження штрафів – 1% отриманого від надання послуг за попередній рік, та 5% за повторне порушеннядля суб’єктів господарювання.

Автори законопроекту переконують, що таким чином держава зможе забезпечити органи досудового розслідування припинити масові кібер-атаки і допоможе боротись із інтернет-тероризмом. Мовляв, жодної загрози свободі слова в країні законопроект не несе.

Проте міжнародний досвід блокування сайтів показує зниження рейтингу свободи слова загалом, а отже, ставить під загрозу роботу усіх новинних інтернет-ресурсів.

До прикладу, російський Роскомнагляд за останні 5 років заблокував понад 275 тисяч інтернет-ресурсів. Доступ до третини був закритий згідно з рішенням суду. 178 тисяч IP-адрес виключили з реєстру заборонених після того, як звідти видалили «заборонену інформацію». Починаючи з 2012 року, коли почав діяти федеральний закон про обмеження доступу до сайтів із забороненою в Росії інформацією, наглядові відомства неодноразово блокували сайти некомерційних організацій, інтернет-видань, месенджери та соціальні мережі. За даними міжнародної організації Репортери Без Кордонів, зараз Росія посідає 148 місце зі 180 у рейтингу свободи слова в країні.

Ще далі у питання контролю за інтернетом просунулись у Китаї. За даними американської некомерційної компанії Freedom House ця країна посідає останнє місце у світі у рейтингу доступу громадян до інформації. Китай налічує найбільшу кількість інтернет-користувачів у світ – понад 720 млн громадян, при цьому вони мають обмежений доступ до всесвітньої павутини. У 1998 – му – у час пікового поширення всесвітньої мережі в Китаї, влада відчула, що в країні з’являються сили, непідконтрольні партійним елітам, а тому оголосила про створення проекту «Золотий щит», який блокує доступ до заборонени х сайтів. Ця система фактично контролює увесь контент інтернет-мережі. За різними даними, технологія такого щита неодноразово модернізувалась, а перелік заборонених ресурсів сягає 140 тисяч IP-адрес. Функціонує система і досі, при цьому доступ до вільного інтернету мають партійні чиновники і високі чини міжнародних відомств Китаю.

Усі рекорди рейтингу вільного доступу до інформації побили в КНДР. Там доступ до всесвітньої мережі мають тільки деякі офіційні чиновники, решта жителів користуються місцевим інтернетом – інформаційною системою, що наповнюється в ручному режимівідповідними службами.

Прикладів у світі вдосталь. І наслідувати їх, запроваджуючи схожі системи на законодавчому рівні – ніщо інше, як підготовка грунту для брудних піар-технологій на майбутніх президентських і парламентських виборах.