2018-04-19

АЛЬТЕРНАТИВА ЗАВЖДИ Є! Інтерв’ю з Станіславом Шапарем.

Пісочин_Станіслав Шапарь

Всім відома історія про Генрі Форда, який не знайшовши автомобіля, який би припав йому до смаку, винайшов власний двигун та поставив його виробництво на конвейер. Так само в одному з селищ Харківського району місцеві мешканці із активною життєвою позицією в певний момент з’ясували, що їм не дуже подобається, як місцева влада вирішує проблеми населеного пункту, та почали власноруч поліпшувати своє життя.

Пісочин – велике селище міського типу, розташоване за 2 кілометри від Харкова, один із найбільших населених пунктів Харківського району. Останнім часом багато харків’ян купують або знімають квартири в Пісочині — тут побудовано два великих житлових масиви, причому вартість квадратного метру є нижчою, ніж в новобудовах, що зводяться в межах Харкова. Селище оточене лісом, тож є, чим дихати і де погуляти, нові охайні будинки з дитячими майданчиками, різноманітні крамниці і супермаркети. Доїхати на роботу звідси зручніше, ніж з деяких районів Харкова, – 15 хвилин автобусом до Холодної гори, а метро вже відвезе, куди потрібно.

Пісочин. Аерозйомка Стройобзор

Пісочин. Аерозйомка Стройобзор

Нещодавно в Пісочині побудовано нову, довгоочікувану школу, на відкриття якої приїздив Президент, зведено спорткомплекс, реконструйовано мережу світлофорів, багато чого робиться. Проте, як виявляється, не все те золото, що блищить. Згодом з’ясувалось, що нова школа, на яку витрачено з місцевих бюджетів близько 100 мільйонів гривень із урахуванням благоустрою прилеглої території, може прийняти лише 640 дітей, у той час, коли потреба в учнівських місцях становила майже 1500. Діти змушені навчатися в дві зміни або їздити до Харкова на навчання. До того ж в мікрорайонах, відданих місцевим керівництвом під забудову багатоповерхівок Курязькому домобудівному комплексу, не передбачені дитсадки та школи – а в будинках житиме кілька тисяч нових родин, які або вже мають дитину, або потенційно матимуть в найближчі 5-10 років. Деякі ділянки селища перевантажені людьми, не вистачає місць для спортивних та дитячих майданчиків, прогулянок із маленькими дітьми, вигулу тварин, парковок, проте селищний голова періодично намагається віддати черговий клаптик землі під забудову чергових «забігайлівок» – чи то шматок лісу, чи то шкільний стадіон. Ремонти в під’їздах роблять, проте чомусь в лютому, коли на вулиці мороз – 20 ֯С.

Схожа ситуація, напевно, в багатьох селищах та містечках – як наслідок нестачі далекоглядності, стратегічного планування, зрозумілого бачення майбутнього в місцевого керівництва. Завдяки децентралізації місцеві бюджети зросли в рази. До речі, бюджет Пісочина, з 2000 року становив приблизно 2 мільйони доларів, проте вирішення проблем будь-якого масштабу залишається у вигляді «латання дірок» та «окозамилювання» замість якісного капітального ремонту. Йдеться не лише про ЖКГ – так відбувається в усіх сферах життя селища.

Проте саме в Пісочині знайшлися люди, які об’єдналися в громадську організацію й цілеспрямовано та систематично, намагаються змінити існуючий стан речей.

Громадська організація «ГО – «Альтернатива» існує вже майже 10 років, за ці роки відбулась багато подій, заходів, проектів. Починали із захисту лісу від забудови, потім були суботники з розчищення стихійних сміттєзвалищ, боротьба за системний вивіз сміття з приватного сектору, облаштування вулиць ліхтарями, закриття ігрових салонів, збір підписів для будівництва школи, організація спортивно-розважальних та розвиваючих заходів для дітей та багато чого іншого. Активісти навіть створили власні ЗМІ — газету та сайт, де міститься інформація про роботу селищної ради, яка має бути публічною. Про те, як можна самотужки розгорнути таку бурхливу діяльність по різних напрямках, залучити до себе купу однодумців та змінювати життя 25-ти тисячного селища, ми вирішили поговорити із лідером «Альтернативи» Станіславом Шапарем.

Із чого почалася історія Вашої громадської організації, що стало каталізатором?
Ви знаєте, як виявилось, зібрати активних людей в якусь більш-менш стабільну організацію, яка здатна діяти заради спільної мети, – це складне завдання. Наш перший збір відбувся у 2009 році, коли депутати місцевої селищної ради запросили мене доєднатися заради вирішення проблеми, пов’язаної з будівництвом 10-поверхового житлового комплексу на території урочища «Рижовський парк». Місцеві мешканці були проти, оскільки для нас це не просто «лісосмуга»: парк є «легенями» Пісочина – зона відпочинку, він має власну історію з ХIХ століття, тут ростуть 300-ти річні дуби, прокладені липові алеї для прогулянок, проводяться дитячі свята та спортивні змагання.

Велодень в Пісочині

Велодень в Пісочині

Як з’ясувалося, земля Рижовського парку не належала селищній раді, а знаходилась на балансі Державного підприємства «Жовтневий лісгосп». Проте такий нюанс не зупинив керівництво селищної ради – вони передавали землю під забудову. Ми розпочали кампанію проти забудови, головну роль, в якій зіграли місцеві жителі – ми всі разом збирали підписи, влаштовували мітинги, акції протесту, залучили екологів ГО «Зелений фронт», журналістів, писали звернення до всіх відомств та управлінь. Зрештою парк ми відстояли – це було нашою спільною перемогою.

У Рижовському парку в 2010 році ми вперше реалізували свою мрію – велодень для дітей. Це класний проект, який ми з того часу проводимо щорічно. На «Велодень у Пісочині» щороку збирається близько від 300 до 500 осіб, з яких близько 200 – діти. Поки велосипедисти долають перешкоди на лісових стежках, ми розважаємо глядачів культурною програмою. Виступають танцювальні та співочі колективи, проводяться вікторини, конкурси з призами, ярмарок, рукодільні майстер-класи, а ближче до обіду пригощаємо усіх свіжою польовою кашею та смаколиками з чаєм. Наш активіст Артем Фисун започаткував історичну та краєзнавчу велоекскурсію для усіх бажаючих по території нашого селища. Усі учасники змагань отримують призи, а переможці в своїх категоріях — велосипеди! Для дітей отримати крутий велосипед — це величезний стимул! Все це ми робимо своїми силами, шукаємо спонсорів та волонтерів, які нам допомагають з організацією.

Із того часу організація зросла в декілька разів, в нас є однодумці в інших населених центрах – «Мерефянська альтернатива», «Деркачівська альтернатива». Ми рухаємось по-різному, але в одному напрямку. Разом кооперуємо зусилля та проводимо марафони для дітей та дорослих, благодійний турнір з міні-футболу, зібрані кошти перераховуємо місцевій дитячій поліклініці чи сімейному дитячому будинку для закупівлі обладнання. В Пісочині розробляємо проекти реконструкції спортивних майданчиків, стадіонів та інших інфраструктурних об’єктів. У 2014 році ми заглибились у волонтерську роботу, почали допомагати військовим у зоні бойових дій на сході країни. Артем Фисун кожного місяця купує та відвозить на фронт те, що наразі необхідно – буржуйки, намети, теплий одяг, будівельні матеріали, запчастини для техніки, продукти харчування тощо.

Пісочин_Артем Фисун (зліва) везе допомогу бійцям на передову

Який з проектів «Альтернативи» Ви вважаєте найбільш важливим та цінним?
Кожен з наших проектів відповідає своїй меті, кожен свого часу був дуже актуальним та важливим – або для місцевих мешканців, або для зростання нашої організації та отримання досвіду роботи в якості громадський активістів, або для розвитку громадянського суспільства в цілому. Один із останніх значних проектів – це проведення тренінгів «Впливаємо на владу разом». Його мета – пояснити місцевим депутатам, громадським активістам, підприємцям, як можна встановити діалог із владою та максимально ефективно використовувати ресурси, які має громада: фінансові, земельні, соціальні. Проект тривав два роки: ми навчали розбиратися в документації, в бюджеті, контролювати розподіл коштів, шукали шляхи, як покращити роботу транспорту, куди та як звертатися, щоб місцева влада вирішувала проблеми – ремонти дахів, доріг, несвоєчасне вивезення сміття, відсутність освітлення тощо.

Чому Ви концентруєтесь на тих населених пунктах, де відбуватиметься децентралізація? Що, за Вашими очікуваннями, зміниться після утворення ОТГ?
Не можна миритися з присвоєнням керівниками органів місцевого самоврядування коштів місцевих мешканців. У головах людей має перестати працювати формула «Він краде, звичайно, а хто не краде? Проте щось робить». Гроші, які крадуть у громади, могли б урятувати чиєсь життя, якщо б були витрачені на закупівлю обладнаної «швидкої» або на облаштування небезпечного перехрестя світлофором та пішохідним переходом. Вкрадені гроші допомогли б людині на інвалідному візку відчути себе повноцінним та повносправним, якщо б були витрачені на встановлення пандусів в будинку, де вона живе, в магазині, поліклініці, ЦНАПі, школі та в інших публічних місцях. Багато можна чого поліпшити, побудувати, покращити, якщо не класти гроші собі в кишеню. А зараз завдяки децентралізації місцеві бюджети зросли в декілька разів. Наприклад, за три роки бюджет Пісочина з 20 мільйонів гривень зріс до 70 мільйонів. Тому і контроль за використанням коштів має бути більш ретельним, а звітність за витрачені гроші має бути прозорою та публічною.


Серед Ваших активістів багато хто є депутатами різних рад. Чи вдається їм реалізовувати свої ідеї, своє бачення в реальності?

Щось вдається, щось ні, бо система чинить дуже потужний спротив. Проте кожного дня ми переконуємося, що й суспільство, й влада починає рухатися в тому напрямку, який ми вважаємо правильним. Події на Майдані та військова агресія з боку Росії стали ключовим моментом в усвідомленні себе, свого місця в суспільстві, свого майбутнього. Ці події змусили людей бажати кращого життя для себе. З’явилася готовність за нього боротися.
У 2010 році ми з Фисуном були обрані депутатами Пісочинської селищної ради. Нам тоді було по 27 років, ми мало що знали про місцеве самоврядування, про особливості розподілу місцевого бюджету, як і решта депутатів. Але ми дуже швидко збагнули, що, якщо не розумієшся на законах та документах, то тобою дуже легко маніпулювати. Уже на першій сесії селищної ради нам дали зрозуміти, що, якщо ми не будемо голосувати «як треба», то ті округи, від яких ми обиралися, нічого не отримають. Нас це лише стимулювало – ми ще з більшим завзяттям заглибилися в проекти рішень, які виносилися на сесію, та в бюджетну документацію. Почали навчатися, розбиратися самостійно, шукати тренінги.
Цікаво, що за результатами 5 років перебування в селищній раді, саме на наші з Артемом округи було витрачено найбільше коштів. Ми постійно робили різноманітні запити, вносили пропозиції щодо поліпшення стану будівель, доріг, інфраструктури – було встановлено близько 30 ліхтарів, заасфальтовані вулиці, облаштовані дитячі майданчики. Загалом по Пісочину завдяки нашим зусиллям відновлено теплозахисний шар на тепломережах в мікрорайоні «Надія», внесли в план розбудови мікрорайону «Мобіль» будівництво дитсадка, сприяли заміні старих світлофорів на нові та багато чого іншого.

Але я хочу зауважити наступне: коли депутат хвалиться тим, що він заасфальтував дорогу чи встановив освітлення, – він каже неправду. Він може лише лобіювати виділення бюджетних коштів на певні проекти, але це кошти громади. Депутат є лише особою, якій довірили розподілити гроші на суспільні потреби. І ефективність його роботи полягає в тому, щоб їх витратити якомога доцільніше і корисніше для людей.

Що Ви вважаєте найвищим досягненням «Альтернативи»?
Знаєте, з того часу, як ми почали контролювати місцеву владу – під час перебування депутатами та після закінчення каденції, можу стверджувати, що селищна рада потроху «дисциплінується». Основне, що ми зробили – це дали владі зрозуміти, що ми за всім слідкуємо та виносимо всю інформацію на широкий загал. Люди її отримують і починають вимагати дотримання їхніх прав на гідне життя.

Як Ви визначаєте для себе нові напрямки роботи?
Дещо приходить само, як-от потреби з фронту. Дещо з’ясовується з часом, як, наприклад, перевантаження дитячих закладів, деколи місцеве керівництво «підкидає ідеї» своїми дивними рішеннями. Часто звертаються люди із своїми проблемами, і ми беремось розібратись, допомогти. Але ми підтримуємо лише тих, хто хоче і готовий власноруч вирішувати свої проблеми. Наприклад, коли мешканці одного з будинків схотіли створити ОСББ, ми зробили усе, щоб їм допомогти – дали експерта, допомогли провести збори, я їх особисто консультував щодо господарської діяльності. Зараз вони, можна сказати, професіонали в управлінні власним майном. Ми готові надати будь-яку посильну допомогу, проте ми не робимо замість людини, лише разом із нею – це наша позиція.